Літературне краєзнавство

Будемо туристами!

     Саме до такої думки прийшли ми, учні 4-Б класу Голопристанської ЗОШ №1 (класовод - Жайворонок М.М.) після зустрічі з інструктором дитячо-юнацького туризму Бубликом Віталієм Сергійовичем та прочитання книг Ярової Марії Пантеліївни «Голяни на Петросі» та «Сходження», яке відбулося 19 лютого 2015 року.

     У класі в нас постійно висить карта України. Ми знаємо, де знаходяться Карпати. Саме про сходження на Петрос і Говерлу з показом відеозаписів завітав до нас у клас
Віталій Сергійович.

     Спочатку голяни побували на Петросі. Це було 6 років тому. Покорителями Петросу були двоє сміливців із станції юних туристів.

     Петрос –  одна з найвищих вершин хребта Чорногори. Розташована на 2020 м. над рівнем моря. Маршрут був не з легких. Але яка краса в Карпатах! Долина перед підніжжям вражала незайманою красою. Вабила зелень, чудові білі, рожеві, схожі на глечики, стокротки. На висоті півтора тисячі метрів ліс скінчився, з'явилися альпійські
луки - чагарники, трави.

     Петрос підкорили, але дали слово побувати й на Говерлі.

     Минуло шість років... Група туристів із 8 чоловік (троє з Голої Пристані, серед них і Віталій Сергійович) піднялися на Говерлу, що є символом України, найвищою вершиною Українських Карпат, найвищою точкою України висотою в 2061 метр.

• Говерла, - говорить оповідач, - вкрита альпійськими луками, чагарниковими пустищами. А Марія Ярова у книзі «Сходження» повідала й одну з легенд про походження назви «Говерла».

     Барон з далекого угорського міста, довідавшись про безіменну гору, надумав першим дати їй власне ім'я. Спорядив експедицію. Довго долали шлях через густі хащі, колюче каміння. Смертельно стомилися. Лише пан летів до побаченої здаля вершини. Ніхто не звернув уваги на затягнуте важкими хмарами небо. Здійнявся холодний вітер,
закружляла хуртовина, розкидала людей. Мало хто повернувся до табору, бо більшість замерзла, загинула, пропав також і пан. Ті, хто повернулися,  – говорили угорською мовою:

• Говерло! Говерло! – тобто, вершина в снігу. Такого, щоб серед літа сніг, не бачили. Тому й гору назвали Говерлою – сніжною.

     Віталій Сергійович займався туризмом з восьмого класу. Колись це було дитяче захоплення, а зараз – улюблена робота. Побував із туристичними групами і в Криму, й на Кавказі, а ось тепер – і в Карпатах! Скільки див побачили в Карпатах, хоч і були зморені, адже сто сімдесят три з половиною кілометри!

     Ми, зачаровані розповіддю Віталія Сергійовича, прийшли до висновку - щоб стати справжніми туристами, треба бути мужніми, фізично загартованими, любити рідну землю і вчитися, вчитися, вчитися.

     Попри все, будемо туристами, як Віталій Сергійович!

Пальчевський Кирило, Хижняк Юрій,
Туренко Сергій, Ярохін Антон,-
учні 4-Б класу Голопристанської ЗОШ №1

Стаття надрукована у газеті «Рідна Пристань» № 9(577), засновник Голопристанська міська рада.