1. Народознавство – одна із складових виховання національної духовності

     Становлення народно-традиційної культури українців тривало довгі сто­ліття.  Щоб  витворитися  у  культур­но-побутове,  традиційно-виробниче, моральне, духовне явище, яке сприй­мається усім народом, стає його сут­тю,  відбувався складний процес до­бору. Бо лиш те здобуває право на існування,   що   відповідає   багатьом компонентам буття людського колек­тиву, характеру людини. Упродовж багатьох століть українсь­кий народ  безупинно  творив  своє, тільки йому властиве духовне середо­вище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами. Фактично фор­мувався  внутрішній  світ  українців, осягався весь  навколишній  простір, закладалися світоглядні засади.

     Щоби по-справжньому пізнати свій рідний народ та інші народи, необхід­но вивчати їхню історію, мову, куль­туру. І не тільки культуру, що створе­на талановитими архітекторами, ху­дожниками, музикантами, акторами, письменниками, вченими, але й ту, що впродовж багатьох століть творилася і плекалася в народному середовищі, передавалася від покоління до поко­ління, безперервно розвивалася і вод­ночас зберігала певні стійкі свої риси, які утверджувалися, поширювалися, себто ставали традиційними. Ця традиційна культура тісно пов'язана з природними умовами, історичним буттям народу, способом його життя, діяльністю, характером, психологією. Вона виражена в різних формах: матеріальній (будівлях, зна­ряддях праці, ремеслах, саморобних засобах транспорту, одязі, їжі) і духов­ній (звичаях, обрядах, традиційних знаннях, мистецьких виробах, творах усної народної творчості тощо). Вивченням цієї колективної народної культури займається спеціальна наука — етнографія. Етнографія справді приділяє багато уваги опису предметів і явищ народного побуту і культури. Це важливо і дуже потрібно для науки, особливо в наш час, коли з ужитку зникають різні види традиційної культури. Але етнографія не тільки описує народи, а й вивчає їхнє походження, закономірності їх розвитку, спільні й особливі риси, тобто поєднує описовий і теоретичний підходи до матеріалу дослідження, застосовує різні методи його аналізу і осмислення. Тому для цієї науки запропонована і дещо точніша назва — етнологія. Отже, етнографія — це одна з галузей історичної науки, що займається вивченням походження народів (етносів), процесу їх розвитку, особливостей традиційного побуту, матеріальної і духовної культури. Об'єктом вивчення етнографічної науки є народи світу. Але для кожної національної етнографії основним і першочерговим повинно бути вивчення власного народу. Бо тільки на основі пізнання свого народу можна зрозуміти і належним чином збагнути сутність інших народів, побачити у порівнянні що їх різнить і споріднює.

Метою краєзнавчої роботи з дітьми є дослідження народних традицій, свят та культурно-історичної спадщини рідного краю.

Відповідно до мети у своїй роботі ставлю такі завдання :

1.  Дослідити особливості понять «народні традиції», «етнографія», «етнологія».

2.  Обгрунтувати апробацію впровадження духовних надбань народу шляхом національного виховання гуртківців.

3.  Дати аналіз творчого потенціалу обдарованих гуртківців, впроваджуючи передовий педагогічний досвід з питання відродження народних традицій.

Об’єкт дослідження – народні традиції, свята, звичаї та обряди.

Предмет дослідження – теоретичні аспекти, загальні принципи, методи та інструменти впровадження народних традицій, свят, культурно-історичної спадщини рідного краю.

Теоретичною основою практичної роботи з гуртківцями є використання різних методів дослідження на загально-наукових принципах.

За потреби документ можна завантажити <тут> розмір