Голопристанська райСЮТур Сайт туристсько-краєзнавчого та військово-патріотичного напрямку КЗ «Центр позашкільної освіти» Голопристанської районної ради Херсонської області
Більше 70 років минуло з початку найстрашнішої війни кривавого ХХ століття, а можливо, і всієї світової історії.
Ще й досі по всьому світу не знайдені пропалі без вісти, не пораховано точну кількість жертв цієї світової драми, не перестало боліти серце за рідних у десятків народів.
Велика Вітчизняна війна... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Але наші люди, наші ветерани, колишні воїни - все подолали, все стерпіли. Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом.
Шановні присутні, ми народилися, виросли і живемо на мирній Херсонщині. Ми добре знаємо як шумлять весняні грози, але ніколи не чули гарматного грому. Ми бачили як споруджуються нові будівлі, але не уявляємо як легко вони руйнуються під зливою бомб та снарядів. Чим далі віддаляє нас невблаганний час від подій Великої Вітчизняної війни, тим вагомішим постає перед сучасниками безсмертний подвиг покоління, яке розгромило фашизм і врятувало людство від рабства.
Сьогодні, 28 жовтня, ми відзначаємо священну дату – 70-ту річницю звільнення України від німецько-фашистських загарбників.
Мета нашої конференції – підбити підсумки І етапу Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції учнівської молоді «А ми тую славу збережемо», яка присвячена цій даті; поділитися своїми дослідженнями подій війни 1941-1945 років, що відбувалися на Голопристанщині.
Хоча сьогодні ми не зможемо охопити усю історичну спадщину воєнних років, але торкнемося деяких яскравих сторінок історії рідного краю.
Конференція на тему: «А ми тую славу збережемо» розпочата.
На конференції присутній гість:
Іван Андрійович Рубін, голова організації ветеранів України в Голопристанському районі.
А зараз запрошую до виступу Нілу Олександрівну Боброву, бібліотекаря Центральної районної бібліотеки, яка представить інформацію «Незгасимий вогонь буремних років».
Період Великої Вітчизняної війни став часом величезних випробувань, як для всього українського народу, так і для жителів села зокрема.
Про життя села Круглоозерка в період 1941-1945 років розкажуть учні Круглоозерської загальноосвітньої школи
Люди наших сіл перетерпіли багаточисельні труднощі і тягарі життя під час Великої Вітчизняної війни. Не дивлячись на всі знегоди, страждання, втрату близьких і рідних, селяни вижили і змогли внести величезний вклад до фонду оборони та розбудови свого рідного краю.
До виступу запрошуються учні Чорноморської загальноосвітньої школи, які розкажуть нам про роботу селян бавовнорадгоспу ім.Комінтерна в 30-50 роки ХХ ст.
Роки поневірянь і злигоднів, свист куль і гуркіт вибухів снарядів, смерть друзів і туга за рідною домівкою. Все подолав солдат. І як би не було важко, він завжди говорив: «Ні кроку назад!». На Голопристанщині 12 воїнів отримали почесне звання Героя Радянського Союзу.
Одним із таких Героїв є Чухрай Іван Григорович. Його нелегку життєву долю представлять учні Кардашинської загальноосвітньої школи.
З болем і сльозами ми згадуємо тих, хто став жертвою загарбників на рідній землі. Їм було однаково боляче, страшно й не хотілося вмирати – євреям, українцям, циганам, росіянам, білорусам.
Пригадаємо, як це було далекого воєнного року, і як більше десяти років тому на території Голопристанського лісгоспу з’явився пам’ятний знак, що нагадує про жертв війни.
А допоможуть нам у цьому учні Олексіївської загальноосвітньої школи, які представлять роботу «Жертви гітлерівського окупаційного режиму на Голопристанщині».
На Голопристанщині активно боролися проти гітлерівських окупантів представники різних верств населення – робітники, селяни, інтелігенція. Більшість з них стала на шлях боротьби з ворогом не за вказівкою партійних органів, а з патріотичних почуттів, рішуче протестуючи проти окупаційного режиму. Якщо заздалегідь залишені партійні та комсомольські організації почали діяти практично відразу після окупації, то патріотично налаштовані групи утворювалися поступово. Багато голопристанців, ризикуючи життям, допомагали підпільникам, вели боротьбу проти загарбників.
Про партизанський рух на Голопристанщині розкажуть учні Малокопанівської загальноосвітньої школи.
Існує ціле покоління, чиє дитинство припало на часи Великої Вітчизняної війни. Їх так і називають - діти війни.
Сучасні діти навіть не можуть уявити собі, що таке рости під час війни. Зруйновані будинки та звуки пострілів, повітряна тривога та «похоронки» з фронту. У половини дітей війна відняла батьків, бабусь та дідусів, братиків та сестричок. Таке горе не порівняти ні з чим.
Замість дитячих пісеньок діти війни чули розриви бомб, замість чистого неба бачили літаки-бомбардувальники. Багато дітей тоді не знали, що таке іграшки.
Дітям війни рано довелося ставати дорослими. За ними нікому було доглядати. Адже їхні батьки або воювали, або трудилися з ранку до вечора. Або батьків вже не було...
Часто в 14-15 років діти війни вже починали працювати, як дорослі: на заводах, в полі або в госпіталі. Вони вчилися мужності, витривалості, кмітливості.
Зараз діти війни вже стали бабусями і дідусями. Їх потрібно поважати, адже війна відібрала у них дитинство. Вони впоралися з таким, що нам і не снилося.
«Хто ви, «діти війни»?». На це запитання дадуть відповідь учні Нововолодимирівської загальноосвітньої школи.
Мільйони солдатів Червоної армії опинилися в жахливих таборах, приречені на повільну, але неминучу загибель. Часто цими "таборами" були кілька гектарів поля, огороджені колючим дротом і охоронювані німцями.
Точна кількість полонених - досі предмет суперечки істориків.
Цифри коливаються від 4,5 мільйонів до 5 мільйонів 750 тисяч. З них найбільше - близько 3,5 мільйони потрапили в полон протягом перших місяців війни у 1941 році.
Про труднощі військового полону розкажуть учні Новозбур’ївської загальноосвітньої школи №2.
У рамках І етапу акції «А ми тую славу збережемо» проходила туристська естафета пам’яті з метою вшанування пам’яті воїнів, які захищали та звільняли Україну в роки Великої Вітчизняної війни, формування банку даних про пам’ятники війни на території України.
В естафеті пам’яті Голопристанського району взяли участь 17 загальноосвітніх навчальних закладів і Голопристанська районна станція юних туристів.
Як проходила естафета пам’яті вихованців гуртків районної станції юних туристів розкажуть вихованці гуртка «Спортивний туризм».
Перша частина презентації Друга частина презентації
(Хвилина мовчання)
Війна. Просто слово. П'ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує в нас воно! Біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть та любов...
Пам'ять про минуле... Пам'ять не нейтральна, не пасивна. Вона учить і закликає, переконує і застерігає, дає сили і вселяє віру. Великий художник Віктор Михайлович Васнецов сказав: «Поганий той народ, який не пам'ятає, не любить, не цінує своєї історії». Сьогодні, здається, деякі люди забули про горе і страждання, які принесли буремні 1941-1945 роки.
70 років минуло з тієї пори, як Україна здобула Перемогу над німецьким фашизмом. Ми вправі гордитися подвигом своїх співвітчизників, які з перших днів віроломного нападу гітлерівських полчищ на нашу Батьківщину і до останку грудьми стали на захист рідної землі.
Земний уклін та Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя за честь, свободу і незалежність своєї рідної Вітчизни, і маю надію, за подальше мирне життя нинішнього і прийдешніх поколінь.
Робота над завданням Всеукраїнської історико-краєзнавчої акції «А ми тую славу збережемо» продовжується. Бажаю вам якомога більше дізнатися про події періоду Великої Вітчизняної війни, які наблизили Радянський народ до Великої Перемоги.
