Вступ

     Щоб вірно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його історію.

     Історія народу, як і життя людини, має героїчні, трагічні, щасливі і нещасливі сторінки. Оскільки в героїчному найбільше проявляється національний характер народу, його душевна краса, його талант, то ці сторінки особливо хвилюють і викликають почуття національної гордості. В історичному минулому українського народу було таке неповторне і легендарне явище як Запорізька січ. Спробуємо на хвилину замислитися над змістом слів “козак”, “козаки”… Мабуть я не помилюся, якщо скажу, що в нашій уяві спалахує образ сильних мужніх і відданих рідній землі людей. Звідки ж ми знаємо про козаків?

     Із козацьких пісень (“Ой, на горі та й женці жнуть”, “Їхав козак за Дунай…”, “Ой, Морозе – Морозенку…”) і картини І.Ю. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, і повісті М.В. Гоголя “Тарас Бульба”, “Страшна помста” та інші, і танців “Гопак”, “Бойовий гопак” та “Козачок”, і з опери С.С.Гулака-Артемовського “Запорожець за Дунаєм”, і з мультфільмів про пригоди трьох козаків-побратимів…

     І це лише найпоширеніші джерела, бо всі - годі перелічити. До того ж вони бувають досить несподіваними. За часів існування незалежної України дуже гостро постало питання правдивого зображення історичних подій минулого, особливо тих питань, про які замовчувала радянська історія.

     Вихід козацтва на історичну арену, його самовіддана боротьба проти феодально-кріпосницького та національного гніту залишила глибокий слід у пам’яті сучасників і нащадків.

     Проте, щоб визначити місце, яке посіло козацтво в історії нашого народу, треба ознайомитись з еволюцією, що відбувалася в поглядах на українське козацтво протягом кількох століть.

     Запорізька Січ… Козаччина… Найлегендарніше минуле українського народу, його святиня… синонім свободи, людської й національної гідності, талановитості…

     Навіть у наш час, якщо хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що «він (вона) козацького роду. А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчика чи юнака, говорять, «що з нього буде добрий козак».

     Свою безмежну любов та повагу до козацтва український народ висловив у численних піснях, думах, легендах та переказах. При цьому, прагнучи зберегти набуте під час існування козацтва, народ створив прислів’я: «Козацькому роду нема переводу». У найтяжчі часи народ вірив у своє визволення, у відродження козацької вольниці, а за першої ж нагоди прагнув втілити свою мрію в життя.

     На сучасному етапі в історичній літературі, особливо в виступах молодих істориків, журналістів, в засобах масової інформації постає дискусійне питання: чи дійсно козаки є прикладом слави, патріотизму, відваги для підростаючого покоління, чи вони є зразком непокори, анархізму до будь – якої влади; чи вони є визволителями, захисниками, свого народу, чи навпаки нападниками і загарбниками на чужих територіях. Ким вони були, є і будуть для підростаючого покоління. Відповіді на всі ці питання може дати дослідницька, краєзнавча робота, що відіграє важливу роль у вивченні подій рідного краю, яка дає можливість заглянути в історію і до подробиць ознайомитись з сьогоденням.

     Побувавши у минулому році в м. Запоріжжі на екскурсії разом з нашим класним керівником та вчителем історії Горьковою Людмилою Миколаївною, нам дуже сподобався музей історії козацтва на о. Хортиця та історико-етнографічний комплекс «Запорізька Січ». Вислухавши розповіді екскурсоводів, ми зрозуміли, що історія козацтва це дуже цікава сторінка історії України, яка тісно пов’язана з нашим краєм. І почали ми своє дослідження з історії нашого села Чулаківки, в якому ми народились, яке, за однією з версій, заснував козак Чулак, запримітивши цю місцину на шляху до Прогноївських соляних озер.

     Мета нашої роботи – дослідити, систематизувати, узагальнити та вивчити роль українського козацтва в історії рідної Голопристанщини.

     Працюючи над одним із завдань, які ставила перед нами районна станція туристів, разом зі своїми друзями-старшокласниками, членами гуртка «Історики-краєзнавці», яким керує Горькова Л.М. ми розробили екскурсійний маршрут та маршрут походу «Козацькими шляхами Голопристанщини», якими ми ж самі з нашим керівником і пройшли, уявивши себе козаками. Початком нашої екскурсії було м. Гола Пристань (Голий перевіз), Білогрудів острів, потім с. Стара Збур’ївка, де був Збур’ївський ретраншемент, потім с. Геройське, де досить довгий час існувала Прогноївська паланка та формувалось Чорноморське козацьке військо.

     Основні завдання, які ми ставили при написанні цієї роботи:

                     З великої кількості літератури про козацтво відібрати і узагальнити саме той матеріал, який стосується даної теми;

                     Систематизувати знання про історичні пам’ятки козацтва в нашому районі на основі розповідей керівників музеїв, архівних документів, писемних історичних джерел;

                     На основі анкетування учнів, опитування молоді, виявити їх відношення до такого явища в нашій історії як козацтво.

     Ми вважаємо, що тема нашої роботи досить актуальна, тому що ми дотримуємось думки, що в нашій сучасній Україні відсутня національна ідея, яка об’єднує наш український народ. Відродження українських традицій, культури, бойового мистецтва козаків, яке нічим не гірше східних бойових культур, їх патріотизм допоможе нам об’єднати наш народ для побудови нашої української державності.

     За потреби документ можна завантажити <тут> розмір 37 Мб