Вступ

     «Душа за природою своєю християнка», - сказав одного разу древній вчитель Православної Церкви Тертуліан.

     Які б життєві негаразди нас не стосувалися, ми в першу чергу (або в останню - все залежить від людини) звертаємося до Бога за допомогою. Так, студенти ходять перед заліками та іспитами в храм помолитися і поставити свічку, матері моляться за синів, які пішли в армію, родичі - за своїх близьких, що потрапили в біду чи померли. Іноді люди ходять до храму подякувати Богу за позбавлення від біди чи за те, що у них в житті все йде добре.  

     Релігія в українців глибоко проникає у звичаї та обряди, поєднує суто духовні елементи з національними, громадськими, сімейними та особистими. Взірцем такого поєднання в нашій історії є "Повчання Володимира Мономаха дітям", настанови отців Церкви, філософія Г.Сковороди та П.Юркевича, вся творчість Т. Шевченка та ін.

     В українській традиції, що слугувала духовною основою виховання, завжди було прийнято дотримуватися релігійних засад і в побуті: з молитвою наші предки лягали спати і вставали вранці, вирушали в дорогу, споживали їжу, розпочинали польові роботи, виганяли на випас худобу навесні тощо. Свою працю на землі український селянин вважав службою Богові. З іконою Божої Матері козаки йшли в походи і перемагали.

     Попри всі злигодні підневільного часу, притулком для християнства у нас була сім'я. Образи на стіні "наглядали" за вчинками людини із самого дня її народження і до могили. "Не робіть цього, он Бозя дивиться", - так повчала мати свою малечу. Вже в трирічному віці дитина повторювала молитву: "Ангеле, хоронителю мій, ти завжди при мені стій. Як удень, так і вночі будь мені до помочі". Поява дитини на світ ознаменовувалася хрещенням, яке символізує офіційне приєднання людини до Церкви, до релігії. Весілля розглядалося як благословення Боже. Навіть церемонія похорону нагадувала про вічність часу і потребу примирення людини з Богом. Очікуючи зустрічі зі своїм Творцем, людина прагнула очиститися від учинених гріхів через сповідь і Святе Причастя.

     Сьогодні, переживши експерименти більшовиків над народом, мусимо визнати факт глибокої поруйнованості нашого релігійного життя. Руйнування храмів супроводилося руйнуванням душ. Однак наш народ все ж повертається до релігії - туди веде людину її природа. Відродження духовності на цьому шляху є надійною запорукою оздоровлення нашої нації, становлення нашої державності.

     Наш пошуковий загін вирішив зробити свій внесок в цю благородну справу, поставивши перед собою таку мету: дослідити історію розвитку релігійних вірувань українців, визначити роль релігії в житті людини, зібрати інформацію про історичне, культурне і духовне значення нашого храму, його історію та сьогодення. Так що ж таке православний храм? Навіщо туди ходять люди, що вони там шукають і що знаходять? Це ми і постараємося дізнатися. 

     За потреби документ можна завантажити <тут> розмір 41Мб